Это дерево много повидало на своём веку. Около него признавались в любви, в его тени прятались от палящего солнца. Утомлённые путники садились под его ветвями, предаваясь мечтаниям о дальних странах или тоске по дому. В нём кипела жизнь – в его ветвях было свито гнездо, где вылупилось ни одно поколение птенцов; его листьями и корой питалось невообразимое количество всяческих букашек…
Однажды пришли какие-то люди и срубили его. Безжалостно отбросив уже ненужные ветви, они вырубили из него большой крест. Дерево, которое несло жизнь, теперь стало орудием казни.
Вдруг тяжесть всех беззаконий человечества навалилось на него в одном израненном теле. Когда-то живое, оно стало олицетворением самой смерти - Человек, висящий на нём умирал, а вместе с ним умирали болезни, грехи, депрессии, горечи, обиды и разочарования. Сухое дерево жадно впитывало в себя кровь этого Человека, добровольно отдавшего себя на истязание…
… Прошло 2000 лет. С тех пор, это дерево вошло в историю. В память о нём люди стали делать большие кресты и маленькие крестики. Некоторые украшали их золотом, драгоценными камнями, ставили на почётное в доме, на зданиях, одевали их на шею, расшивали ими одежду.
Когда-то пропитанный кровью и потом кусок дерева изменил историю человечества. Что с ним делаешь ты?
Комментарий автора: было ранее опубликовано моим другом на этом же сайте.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
